Написана - російською мовою Вміщує - 704 сторінки Наклад - 2500 екземплярів Рекомендована ціна - 75грн Рік видання - 2006 Видавництво - MK-PRESS Автор - Дідок О.О. ISBN 966-8806-00-X
[16.05.2006] 21-го травня вийшла моя книга по операційній системі FreeBSD. Пишу нову книгу по PHP. Дякую за підтримку ...
[24.02.2006] Добавив систему рейтингiв. Тепер ви можете оцiнити на свiй смак кожну статтю за п'ятибальною системою. Скоро напишу сторiнку рейтингових статей i систему коментарiв. Очiкуйте)
[19.01.2006] Життя радісне, коли на нього дивишся з добрими очима і гарним настроєм). Так от останні чудові фотографії від мене можна знайти тутечки, доречі, там можна знайти і мене, якщо когось зацікавить це)). Ммм. Дя - поповнив рахунок на хостинг ще на рік, збільшивши пакет)) Тепер у мну 3гіга місця, багато піддоменів, достатньо баз данних і навіть можливість повісити декілька доменів у себе - не погано, коротко кажучи. Ну добре, досить, ато вже не новина - а ціла стаття про моє життя-буття)) Заходьте ще)
Ми живемо мріями, минулим, історією, сьогоденням? ...
Де межа нереального, а де справжня реальність? ...
Так само без відповіді полишається багато інших запитань: що таке краса, любов, життя, смерть ... довіра
Що таке дружба? Чому ми вибираємо довіряти одній людині і не довіряємо іншій?
Чому дуже часто довіра зчезає? Куди вона зчезає, що приходить замість, які причини втрати довіри?
Д о в і р а - просте, елегантне слово з легким присмаком пафосу :(
З р а д а - ще простіше слово, яке викривлює наше обличчя коли його чуємо чи відчуваємо його наслідки.
Зачасту, найбільш болюче сприймає зраду молоде покоління, яке чи не найчутливіше до всіх соціальних явищ.
Саме в молодому вікові людина починає відчувати одинокість, самотність, покинутість ... починаючи з 10-14 років.
З плином часу, більшість звикаються і приймають це як невідємне явще в своє життя. Інші ж, всіляко
супротивляться, в результаті закриваючися в своєму світові, ставлячи по центру всього своє "я"
(саме з маленькою букви: "я ніхто", "я непомітний", "я маленький", "я дурний", "я нікчемний"),
інколи навіть покінчуючи життя самогубством. Відчуження від батьків в 11 років,
протиріччя в висловлюваннях дорослих, відвертий обман (красиві обіцянки, які ніколи не сповняться) ...
Причин можна називати безліч ... і для всіх них можна придумати виправдовування: батьки кажуть,
що захищають своїх дітей від жорстокості; інші кажуть, що показують їм реальне життя; треті залещують,
аби "втихомирити дитячу безглуздість та впертість"; думають, що таким чином захищають
від повторення своїх помилок ...
Чи можна простити та виправдати зраду? Чи можна жити поруч такої людини?
Чи можна жити поруч людини, яка намагалася маніпулювати вами
(це також певний фактор, який для людини, якою намагалися керувати, стає причиною недовіри і відчуження)?
Простити звісно можна, хоча й важко. Але полишається один "підводний" камінь. Ми пам"ятаємо, ми сумніваємося ...
Чи поверне мати свого 15-ти річного сина, стоячи на колінцях і просячи вибачення, що кинула в грудному вікові ...
Чи простить та прийме хлопець дівчину, яка кинула його та пійшла шукати кращого, і знову хоче повернутися ... (люди - не морозиво, вони не купуються і не стоять за склом в супермаркеті)
Чи простить та прийме дівчина хлопчину, який зрадив одного разу її почуттям та довірі ...
На перший погляд - А ЧОМУ Б І НІ?
... а на другий - чи надовго вистачить сліпої довіри?
я не психолог і не претендую на його роль, так само як не філософ - просто намагаюся описати те, що бачу,
і те, що думаю - в словах. Мені боляче, коли бачу поломані сім"ї, і за моїми дослідженнями причиною стає саме
непорозуміння на грунті минулої зради, чи то до створення сім"ї чи то вже після декількох років після. Статисти та
психологи можуть заперечити, але це - саме моя точка зору, тому прошу не повчати *)), марна справа )).
Жили дві людини, хлопчина та дівчина, і дуже любили один одного. Та одного дня хлопчина не прийшов на побачення,
і зателефонував лише через півгодини після призначеного часу. Сказав коротно та просто.
- Ти хороша, але здається, ми не зможемо бути разом, я закохався в іншу і не можу жити без неї,
я не можу обманювати тебе - ми завжди розповідали один одному найпотаємніше, і зараз я поступаю так само.
Я прошу тебе вибачити мене, але не прошу спробувати забути, бо знаю що це не можливо.
Вибач. Щастя тобі - ти того достойна ...
- Сонечко, зачекай, Колю - я ...
Але в слухавці захаотили обривчасті гудки ... Дарина заплакала ... їй було боляче, вона хотіла побачити
його очі, зараз ... саме в цю мить ... які вони, спробувати помітити ще хоч маленький вогник кохання,
зачепитися, спробувати роздмухати до того що було ...
На дворі темно, десь виспівує цвіркун .. цікаво - де саме, а десь далеченько під ліхтарем біля
лавки майорять нічні мітелики - цікаві створіння,
завжди прагнуть до світла та тепла ... і це їх часто вбиває. справді - дивний інстинкт ... Дарина почала
перебирати - де ж вона помилилася, де сказала хибне слово, в чому її вина. Людям вразливим майже завжди
хочеться знайти що було не так та спробувати виправити це, не повторювати ніколи в житті. Хоча спроба марна,
так само марно думати, чому метелики летять на вогонь, коли бачать як гинуть інші в теплих язиках вогню.
Все її тіло тремтить, їй стає холодно, в таки моменти вона притискалася до Колі і він її ніжно обіймав та зігрівав,
і самому ставало тепло - так вони могли простояти до світанку, і десь о 5-тій чимчикували додому.
Вже біля села було чути перших півнів, інколи було чути бійку котів чи лаяння собак
(картина не з романтичних, як і сама розповідь*( ...
"Пам'ятаю..."